Анна Маєвська

На тему дивних стосунків: Рєпніна і Шевченко.

Кохання не визнає титулів, а від особистої самотності не зможе врятувати ані знатний рід, ані багатство. Високоосвічена княжна закохується в молодого художника, котрий приїхав писати портрет її батька. Аристократична сім'я категорично проти їхніх стосунків - виявляється, що живописець є колишнім кріпаком, а тепер відомим поетом, і його вірші викликають зацікавлення не лише у колах інтелектуалів, а й у царської поліції. Ця історія трапилась насправді, і особлива тим, що ім'я поета - Тарас Шевченко, а княжни - Варвара Рєпніна.

Вперше на українській сцені історію кохання Варвари Рєпніної до Тараса Шевченка втілив режисер Микола Мерзлікін у грудні 1985-го року в Київському Молодіжному театрі. Він поставив п'єсу Юрія Щербака "Стіна" - драму на десяток дійових осіб, у формі діалогу двох акторів: "за Варвару Рєпніну" та "за Тараса Шевченка і за інших персонажів". Ролі викноували Раїса Недашківська, Галина Стефанова, Валерій Лєгін та Ігор Славінський.

Вперше вірші впліталися у тло вистави про поета, а не навпаки, коли ми бачили персоніфікований образ Тараса Шевченка лише як автора-читця власних поем. Руйнуючи стереотипи - смушева шапка, козацькі вуса, суворий погляд з-під насупленого чола, - на сцену виходив молодий, красивий Шевченко: "Европеєць з ніг до голови, улюбленець ґран-дам і панночок / […] / Дотепний богемець, передовик, член товариства "Мочиморд",- так писав про нього у 1928 році поет Гео Шкурупій. Тарас Григорович фліртував з дамами, пив вино, танцював на балах. Ці житейські радості не заважали малювати картини чи писати поезії, не зменшували стражданнь від тягара колишнього кріпацтва, і не врятували від політичних пут Імперії.

Вперше автори п'єси і вистави торкнулися тих моментів біографії Шевченка, на котрих не особливо акцентували науковці, белетристи, кінорежисери, - а саме особистого життя. Почуття маленького Тарасика до дівчини Оксани, та й навіть захоплення юнака-художника Дзюнею Гусіковською ще викликали інтерес, трансформувалися і вписувалися в образ стражденного з дитинства "поета-борця". А от правнука гетьмана Кирила Розумовського, княжна Рєпніна, залишалася наче "за кадром". Та й справді - її любов до Шевченка, висповідана у листах до наставника, не вписувалася у вузькі рамки славетного "портрету у смушевій шапці".

Означення жанру вистави на афіші: "Сповідь княжни Варвари Рєпніної на теми її дивних стосунків з класним художником імператорської Академії художеств паном Тарасом Шевченком" викликало у когось неабияке зацікавлення, а у декого і спротив. Після різних змін у долях акторів, поруч зі "Стіною", що залишилась в репертуарі Молодіжного театру, 1996-го року виникла вистава в театрі "Актор" - нове прочитання п'єси. У формі моновистави його втілили актриса Галина Стефанова і режисер Микола Мерзлікін. "Стіна" брала участь у численних фестивалях моновистав в Україні та за кордоном. 1997-го року за роль Варвари Рєпніної Галина Стефанова отримала "Київську пектораль", а 1999-го зіграла Рєпніну у фільмі Станіслава Клименка "Поет і княжна".

В основу п'єси Ю.Щербака "Стіна" лягли листи княжни Варвари Рєпніної до свого сповідальника, швейцарця - пастора Шарля Ейнара, її незакінчена повість без назви, та оповідання "Дівчинка". Княжна Варвара Рєпніна, по материнській лінії - правнучка українського гетьмана Кирила Розумовського, по батьковій - нащадок роду князів Рєпніних-Волконських, була однією з найбільш освічених жінок свого часу. Від дитячих літ жила з родиною як в Україні, так і за кордоном. Подовгу перебувала у Дрездені, Римі, Флоренції, Женеві. 1842 року Рєпніни повернулися із закордону і оселились в родовому маєтку Розумовських в Яготині Полтавської губернії, куди 1843 року приїхав з Петербургу, молодий поет і художник Тарас Шевченко. "З'явившись в Яготині, Шевченко вирвав княжну з одноманітного безцвітного життя. Вериги, що їх на себе штучно наклала княжна, впали, і душа її попливла по майже забутому морі вражень, фантазії і душевних поривів і настав момент, коли вона сказала собі, що Шевченко "вибранець її серця" - так пише Павло Зайцев у книзі "Життя Тараса Шевченка".

"Двенадцать приборов на круглом столе…" - цей образ із поеми "Тризна", присвяченої Шевченком Рєпніній, був центром сценографії "Стіни" Молодіжного театру. В "Акторі" вистава більш камерна - чорний кабінет, крісло, столик зі свічкою. Спектакль не є монологом - актриса живе за Шевченка, за Ганну Закревську, за сувору матір Варвари, за "мочиморд", Язикова. Поема "Тополя" звучить голосом Рєпніної - закоханої у колишнього кріпака, тепер художника і поета, жінки, що відчуває себе героїнею його твору. "Наша вистава - одна з можливих версій до того коду, що закладений у листах Рєпніної, - говорить режисер Микола Мерзлікін. Актор, як і я, має право на авторство. Я працюю з художниками, а не з виконавцями."

Історія поета і княжни - одна з найдивовижніших любовних історій 19 століття. Проте, інтимна розповідь Варвари Рєпніної залишає нам багато загадок, і не просто відповісти на запитання, які стіни завадли їм із Шевченком з'єднати долі.